Європейські стандарти L.I.Group

Зовнішньополітичний вектор України, який є вже майже остаточно визначеним, змусив українські юридичні фірми серйозно замислитися над своїм європейським майбутнім, адже найспритнішим вдасться отримати не лише перспективних клієнтів, а й місце на європейському ринку. На таке місце претендує і досить молода, проте, амбітна компанія L.I.Group. Про свої кроки в європейському напрямку, здатність вчасно приймати потрібні рішення, відносини із конкурентами та проекти «Українському юристу» розповіли партнери ЮК L.I.GROUP Микола КОВАЛЬЧУК та Артур МЕГЕРЯ.

Журнал “Український юрист”, №9/2014 – стор. 44 -47 [Завантажити PDF]

Cover#09#2014_END_16_09Для українcького юридичного ринку історія вашої компанії є не зовсім стандартною, адже не так багато фірм змогли настільки вирости справді «з нуля» у посткризовий період. Як вам це вдалося і що стало рушійною силою?
Микола КОВАЛЬЧУК (М.K.): Якщо бути точними, то фактично юридична фірма була зареєстрована ще у 2002 році нашими друзями у м. Івано-Франківську. Компанія досить довго займалася юридичним обслуговуванням господарської діяльності підприемств у західному регіоні. А у 2008 році ми підхопили ідею подальшого розвитку компанії — перереєстрували ії у Києві, змінили назву на L.I.Group i почали працювати під цим брендом. Над іменем розмірковували два тижні і, зрештою, зупинилися на назві Legal Initiatives Group, тобто «Група правових ініціатив». До моменту створення компанії обидва працювали у фінансово-промисловій компанії «Укрлендінвест», де займалися земельними питаннями, реєстрацією, розміщенням активів на міжнародних біржах (звісно, не без залучення міжнародних юрфірм) тощо. У процесі роботи дійшли висновку, що з нашими знаннями цілком можемо рухатися далі самостійно. Крім того, хотілося бути більш вільними у розпорядженні своїм часом та ресурсами. Тож започаткували власну компанію. Роботи стало ще більше, але коли ти працюєш і знаєш, що створюєш власне дітище, то робиш це з ентузіазмом, натхненням. Виникають нові ідеї, які цікаво втілювати у життя.

Починали з нуля чи все ж таки були напрацювання?
М.К.: Починали з найманої квартири, це був двокімнатний офіс на першому поверсі житлового будинку.

3 написом «Адвокат»?
Артур МЕГЕРЯ (А.М.): Hi, нaпиc був уже L.I.Group. Насправді початок був дуже важким, тривалий час ми займалися в основному тим, що телефонували потенційним клієнтам, обклавшись телефонними книгами, довідниками, реєстрами з сайту податкової. Використовували будь-які джерела інформації. Як зазвичай починає більшість юркомпаній? У юристів уже є певна база клієнтів (зокрема, взята з попереднього місця роботи) і вони з нею працюють. Ми ж, оскільки були корпоративними юристами, такої бази просто нe мали, тож довелося її розробляти самотужки. Згодом з’явився перший клієнт, за ним другий… Це була судова практика, часто корпоративні спори, а також абонобслуговування господарської діяльності підприємств.

А як рекламували себе?
М.К.: Ну, оскільки великим досвідом ми похизуватися не могли з огляду на молодий вік, то просто переконували, що ми все можемо і готові за все братися, практично «рити землю під собою». До речі, це була не бравада i нe порожні балачки — ми працювали щосили та, незважаючи ні нa що, досягали позитивних результатів. Так, y нac з’явилися маленькі клієнти, переважно з регіонів — Черкаської та Чернігівської областей. Крім того, оскільки відкриття нашої компанії фактично співпало з кризою і відбувалося чимало банкрутств, ми швидко зрозуміли, що це перспективна практика. Пройшли навчання та отримали ліцензії арбітражних керуючик І коли почали робити на цьому акцент, то серед наших проектів з’явилося перше банкрутство. Це було досить велике підприєство з Дніпропетровської області (завод) і супровід пройшов успішно. Тому й далі продовжили рухатися у цьому напрямі. Утім, на фінансовому стані нашої молодої компанії це мало позначилося. На той момент стало більше роботи, через що навіть довелося збільшити штат до п’яти осіб. І так сталося, що у 2010 році нашим кліентом стало велике донецьке промислове підприемство, яке надало нам запит на представництво його інтересів у міжнародному комерційному арбітражному суді у Стокгольмі.

СПРАВИ КОМПАНІЇ

ШВИДКО ПІШЛИ ВГОРУ,

КОЛИ КЛІЄНТАМИ СТАЛИ БАНКИ

Проект солідний. Цей клієнт потрапив до вас уже за рекомендацією?
А.М.: Які могли бути рекомендації? Ми пропонували свої послуги загалом, а їм нa той час потрібно було вирішити питання із невиконанням договірних умов південнокорейською компанією — виробником промислових верстатів-пресів. Преси, поставлені корейцями, нe функціонували належним чином, тож потрібно було вирішувати питання у судовому порядку. Ми не знали навіть, з чого починати, але взялися. Спочатку оплатили судові збори, вартість послуг арбітра і засіли за складання позову. Як це робити, ми нe мали жодного уявлення, тож робили це, спілкуючись із суддею, вивчаючи матеріали в Інтернеті. Це зайняло понад вісім місяців. Арбітр, досвідчений юрист однієї зі шведських юрфірм, якому нa той момент було вже майже 80 років, нас постійно скеровував: допишіть це, додайте такі розділи. І коли він, зрештою, сказав: «Ну все, я готовий приймати рішення», ми вилетіли до Стокгольма.

Не виникала думка взяти на аутсорсинг юристів, які мали досвід у міжнародному арбітражі?
М.К.: На початку роботи ми запропонували одній шведській компанії працювати з нами над цим проектом, але клієнт відмовився від такої опції, оскільки лише перегляд документів юристами цієї фірми обійшовся йому у 30 тисяч євро.

Справу виграли?
А.М.: Так, справу виграли, дещо «попіарилися», розіславши прес-релізи до ЗМІ, і наступного дня після цього нам зателефонував новий кліент, який прочитав у пресі, що ми самостійно впоралися і був вражений тим фактом, що українці самі розібралися у шведському праві. Тож ми отримали від нього новий контракт нa супровід корпоративного спору. Власне, спір був в Україні між цим шведським бізнесменом та його українськими партнерами. Також цей арбітражний процес пpинic нам… дзвінок із управління з особливих справ Генеральної прокуратури України. Якраз тоді проводилося розслідування щодо отримання відомою вітчизняною юрфірмою права представляти інтереси «Нафтогазу» у Стокгольмському арбітражі без проведення тендеру. І нас викликали до суду для дачі пояснень як експертів з міжнародного арбітражу. Це була дуже неприємна процедура, але ми якось примудрилися так виступити, що залишилися задоволеними і Генпрокуратура, і наші колеги.

А як вам, зрештою, вдалося отримати досить велику частину такого ласого для юрбізнесу сегменту, як робота з проблемною заборгованістю?
М.К.: У нашої компанії справи справді пішли досить швидко вгору, коли нашими клієнтами стали банки. У 2011 році ми спершу почали працювати з «Ві Ей Бі Банком», «Енергобанком», потім нашим кліентом став «ОТП Банк», а зрештою, y нac з’явився великий резонансний проект, в якому ми змогли кардинально переламати ситуацію і внаслідок цього отримали черговий поштовх для розвитку, позитивну репутацію та нових клієнтів. Справа полягала у тому, що велика компанія-боржник, взявши багатомільйонний кредит у декількох банках та передавши у заставу великі майнові комплекси, торгові центри, склади, виробничі активи тощо, розпочала одразу декілька процедур банкрутства, призначивши, відповідно «своїх» арбітражних керуючих. Ми у цій справі представляли інтереси Банку: усунули підконтрольних боржнику арбітражних керуючих, запропонували суду призначити незалежних, стягнули кошти. Із цим проектом ми не робили розголосу, але новина розійшлася юридичним ринком та банківським сектором. І ось саме тоді до нас потягнулися клієнти. Вважаю, що ми просто показали свою ефективність у той момент, коли все здавалося безнадійним, були домовленості із судами тощо. Тож шість років наполегливої роботи принесли свої плоди. Усе, що ми маємо сьогодні, нам далося важко. Але у нас є мета — рухатися далі, розвиватися, розширювати практику.

Як на молоду фірму у вас є вже і чималий доробок гучних справ. Які ще можете згадати? Які проекти вважаєте цікавими?
А.М.: Півроку тому в нас було завершено справу проти відомої в Україні бізнес-групи, власником якої є одіозний політик, який мав дуже тісні зв’язки із вищим керівництвом держави. Ми у цій справі представляли інтереси Банку, який стягував кредитну заборгованість у розмірі мільйонів доларів США, а нашим опонентом була відома юридична компанія. Нам вдалося домогтися того, що боржник погасив свій борг Банку. Цей проект можна назвати показовим для нашої роботи. Ми завжди намагаємося домовитися з опонентами і вони йдуть на поступки. Можу сказати, що коли ми беремося за проект, то супроводжуемо його від «а» до «я». Клієнта цікавить результат (як правило, сьогодні більшість клієнтів націлені на оплату винагороди за принципом success fee), а ми його даємо. Йдемо до кінця. У нас навіть були випадки, коли ми повертали банку майно, що було розділене та перепродане кілька разів

Сьогодні на ринку є негласний конфлікт між юристами, що захищають банки, та юристами, що захищають боржників. Ви його відчуваєте?
М.К.: Скажімо так: нас не всі люблять. Насправді є юридичні компанії, готові братися за будь-які проекти. А на ринку сьогодні багато запитів на кшталт «нам потрібно віддати борг, але немає як, давайте щось вигадаємо». Це ж людська природа: береш чуже, а віддавати треба ж своє. Ми ніколи не беремося за такі проекти. Проекти, де клієнт неправий, щось хоче забрати — принципово не для нас. Зрештою, такий проект так чи інакше приречений на провал, та й займатися ним аморально.

А загалом у вас були відкриті конфлікти з іншими юрфірмами? Або «холодна війна»?
А.М.: Є львівська юридична фірма, знана й успішна в регіоні. Так ось, під час судового процесу в справі про банкрутство у нас доходило ледве не до бійок на засіданнях. Інколи по три рази за засідання суддя викликала охорону, такі були дебати. Це тривало дуже довго, але ми дійшли згоди, сторони домовилися і було укладено мирову угоду. Сьогодні навіть судді вітають наші дві компанії з тим, що ми нарешті порозумілися. Варто зазначити, що таких опонентів, із сильною саме юридичною стороною, інтелектом та організованістю справді поважаєш.

Доречі, у вас сьогодні багато проектів у західному регіоні?
М.К.: Так, проектів вистачає. Два великих і багато дрібних. Тому ми недавно до свого представництва у місті Хмельницькому додали ще й львівське. На черзі — відкриrгя офісу у Дніпропетровську. Роботи справді багато, тому доводиться розширятися. Сьогодні у нас уже 17 юристів, і всі завантажені роботою.

Більше не доводиться обдзвонювати потенційних клієнтів?
А.М.: Обдзвонювати — ні. Але ми все одно так чи інакше здійснюємо пошук. Це ми робили і продовжуватимемо робити за можливості, адже не так багато клієнтів нині приходять самі. Лише у банківському секторі, завдяки репутації, до нас звертаються самостійно. Тож пошук продовжуємо.

Яким чином?
М.К.: У нас є власні маркетингові «фішки». Це не пряма реклама, ми звертаємося до потенційного кліента, лише коли знаемо, що у нього є та чи інша проблематика. Вважаю, що не можна «задирати носа», коли у чомусь досяг успіху, потрібно рухатися далі.

На які галузі та практики галузі робите ставку?
А.М.: Серед наших клієнтів найбільше банків та представників агропромислового комплексу. Крім того, багато невеликих компаній з різних секторів економіки, які супроводжуємо на основі абонобслуговування. З практик це стягнення проблемної заборгованості, банкрутство та корпоративні спори. З останніх сьогодні у нас в роботі є серйозний проект — корпоративний конфлікт між іноземним інвестором, що є власником торговельно-розважальних комплексів, та українським бізнесменом, який вирішив привласнити декілька комплексів. Цей український бізнесмен мав лише частку ТРЦ у власності, але змінив керівництво і почав далі діяти за знайомим усім сценарієм.

3 огляду на основні практики, що вже викристалізувалися, якою є структура вашої фірми?
М.К.: Наразі розподіл у нашій фірмі відбувається за проектами. У кожного є керівник, який несе за нього відповідальність. Звісно, керівників мають і регіональні офіси. Донедавна розподіл по департаментах чи практиках нам не був потрібен, але сьогодні вже бачимо, що це зробити необхідно. Штат досить великий, тому структуризація на часі.

Чому віддаєте перевагу: контролю за співробітниками і позиції «хочеш зробити добре — зроби це сам» або ж даєте юристам певну свободу дій?
А.М.: На сьогодні доводиться тримати на контролі проекти у глобальному сенсі. За кожною дрібницею не спостерігаємо, але основні кроки, важливі події повз нас не проходять. Зрештою, багатьом нашим юристам ми цілком довіряємо, але ж відповідальність перед клієнтами несемо ми особисто.

Це не заважає?
М.К.: Якщо чесно — заважає. Бо неможливо провести зустріч без дзвінків, неможливо розслабитися. Як тільки з’являємося в офісі, до нашого кабінету одразу вишикується черга із бажаючих обговорити деталі справ.

У компаніях, де співробітники майже всі молоді (близько З0 років), часто складаються досить неформальні стосунки. Як у вас iз цим?
А.М.: Ми не є суворими керівниками, але стежимо за тим, щоб юристи не переходили межу і не порушували субординацію. На роботі ситуація має бути робочою. Для неформальних стосунків є корпоративи і так звані заходи teambuilding. Загалом намагаємося запропонувати своєу колективу щось окрім роботи. Як соцпакет, приміром, запровадили абонементи до спортивного клубу та викладання бізнес-англійської.

Якими є ваші подальші плани з огляду на ситуацію нa ринку, рух України до Європи тощо? І хто розробляє маркетингову стратегію?
М.К.: Маркетингову стратегію розробляємо самі. Зверталися до маркетологів, але з ними не склалося, тому мусимо цим займатися, якщо хочемо чогось досягти.
Що стосуеться Європи, то у наших наполеонівських планах — вийти нa європейський ринок, тобто бути присутніми не лише на території Украіни, а й нa території ЄС, відкрити там офіси, стати там конкурентоспроможними.

Є європейські фірми, на які хочеться рівнятися?
А.М.: Так, особливо нa британські. Нам довелося над одним із проектів працювати з англійською юрфірмою. Boни нe беруться за все підряд, лише за конкретні проекти. І працюють грунтовно, виважено, глибоко і водночас просто. Є чому повчитися.

3 нашим менталітетом реально так працювати?
М.К.: Менталітет змінюватиметься з умовами життя. Якщо порівняти людей і рівень їхнього життя на початку 90-х і тепер, то можна побачити, що вони зовсім різні. Загалом зміни потрібно починати з себе, зі своєї фірми, методів ведення бізнесу, методів ведення судових процесів. Нам дуже подобаються судові справи в іноземних юрисдикціях, бо це завжди діалог юриста з більш досвідченим юристом — суддею, справедливим і незаангажованим. Ти можеш прямо під час судового засідання зателефонувати потрібному тобі експерту, передати слухавку тощо. Правильно, коли арбітр уважний до деталей. У нас сьогодні дуже багато формальностей, і це заважає. У зв’язку з цим також спадає нa думку наш уже згаданий раніше процес у стокгольмському арбітражі. Засідання було для нас напружене: вперше справа такого рівня, слухання англійською мовою, одночасне спілкування з арбітром та клієнтами. І ось оголошується перерва і нам пропонують пообідати. Обід привезли прямо до зали суду і до нього запропонували… пиво. Boнo нам справді допомогло зняти напруження, але нас тоді здивувало просте ставлення до судового процесу і взагалі до всього навколо. Робота українського ж юриста супроводжуеться постійним напруженням та формальностями. Це факт.

Posted in ЗМІ ПРО НАС