Проблема визнання договорів недійсними. Практичний аспект

Володимир ЮРЧЕНКО, юрист ЮК L.I.Group розглядає практичні аспекти визнання договорів недійсними. Серед основних проблем, які виникають під час розв’язання суперечок між суб’єктами господарювання, він назвав, зокрема: недоведеність вимог, обрання неправильного способу захисту та зловживання своїми правами. Дізнайтеся більше з його коментаря, опублікованого в останньому номері журналу “Український Юрист”.
Urchenko2

Автор: Володимир ЮРЧЕНКО, юрист L.I.Group
Медіа: Журнал «Український юрист», №3(147), березень 2015 року.
[Завантажити PDF]

З метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства у розгляді справ, пов’язаних з визнанням господарських договорів недійсними, пленум Вищого господарського суду України виніс постанову від 29  травня 2013  року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11, якою надає додаткові роз’яснення стосовно вирішення спорів цієї категорії. Регулярні внесення змін від 17  грудня 2013  року, 10  липня 2014 року та 24 листопада 2014 року до документа свідчать про те, що законодавець реагує на проблемні питання та вносить корективи до роз’яснень.

Серед основних проблем можна зазначити про недоведеність та необґрунтованість своїх вимог, зокрема при визнанні недійсними кредитних договорів позивач часто зазначає про відсутність можливості у фінансової установи видачі кредиту у валюті, проте суди переважно відмовляють у задоволенні таких заяв на прикладі рішення від 3 лютого 2015 року у справі № 757/24450/14-ц.

Проблемою визнання договорів недійсними також є обрання неправильного способу захисту та, як наслідок, відсутність фактичних підстав недійсності правочину (договору іпотеки), прикладом є рішення від 3 грудня 2014  року у справі № 761/24840/14-ц.

При визнанні договорів недійсними, наприклад дарування, нерідко позивач посилається на те, що особа при укладенні такого договору не усвідомлювала значення та подальших наслідків своїх дій або була під певним психічним впливом, але суди опираються на належні та допустимі докази, які стосуються справи, в тому числі результати експертиз, та приймають відповідні рішення. Для прикладу — рішення від 5 лютого 2015 року у справі № 2/521/12/15.

З огляду на рішення від 1  жовтня 2014  року у справі № 752/1070/14-ц убачається, що особа не змогла довести порушення свого права та розірвати договір іпотеки. Аналізуючи зазначене рішення, можна зробити висновок, що особи, звертаючись до суду, часто зловживають своїми правами та не завжди враховують, що визнання кредитного договору недійсним за своїм наслідком може мати двосторонню реституцію, передбачену статтею  216 ЦК України, а у випадку недійсності кредитного договору це спричиняє недійсність іпотечного договору, договору застави чи поруки (стаття 548 ЦК України).

Таким чином, до основних проблем визнання договорів недійсними можемо віднести недоведеність вимог, обрання неправильного способу захисту та зловживання своїми правами.

Posted in ПУБЛІКАЦІЇ В ЗМІ