Переваги, недоліки та перспективи введення в Україні арбітражу ad hoc

“Ідею створення арбітражу ad hoc в Україні можна охарактеризувати як досить позитивну тенденцію приведення судової системи до європейських стандартів, адже обираючи саме таку процедуру розгляду справи, яка закордоном вже набула визнання, сторонни мають можливість пристосувати арбітражний процес до нюансів своєї конкретної ситуації, залучити незалежних арбітрів, обрати місце проведення арбітражного розгляду, визначити правила надання доказів, правила процедури та забезпечити прозорість вирішення спору”, — детальніше читайте у статті юриста ЮК L.I.GROUP Вікторії Михайлової.

ADHOC_michayliva

Автор: Вікторія МИХАЙЛОВА, юрист ЮК L.I. GROUP.
Медіа: “Юридична газета”, №47 (493), 2015.
[Завантажити PDF]

Наразі в Україні здійснюється адаптація чинного законодавства до європейських стандартів, у зв’язку з чим перед українською владою постають важливі питання, завдання та цілі. Уряд країни намагається відновити суспільно-політичну й соціально-економічну ситуацію, шляхом введення в дію нових законів, розроблення стратегій розвитку та прийняття реформ, націлених на покращення життя українського народу та створення сприятливих умов з метою залучення іноземних інвесторів.

Вагомим фактором ефективного регулювання у цьому напрямку виступає реформування судової гілки влади. Відповідно до Стратегії розвитку судової системи в Україні на 2015-2020 рр., стратегічним питанням є зміцнення незалежності та самостійності суддів і судової гілки влади, збільшення фінансування та підвищення ефективності використання ресурсів і відновлення довіри суспільства.

Законодавець також звертає увагу на те, що сучасним міжнародним економічним відносинам властиве зростання взаємодії організацій, установ, юридичних і фізичних осіб, у зв’язку з чим учасники цих відносин не завжди мають змогу обійти певні суперечки та вирішити їх самостійно. Одним з визнаних та найбільш популярних способів розв’язання спорів і конфліктів вважається міжнародний арбітраж, який набув територіального поширення та значно збагатив свою предметну компетенцію.

Саме тому, станом на сьогодні, у нашій державі виникли нагальні питання внесення змін до системи міжнародного арбітражу та третейського судочинства, оскільки представники бізнесу не мають можливості вільного вибору іноземних арбітрів й іноземного права у процедурі міжнародного арбітражу.

Міжнародний арбітраж та українське законодавство

В українському законодавстві випадки для міжнародного комерційного арбітражу регулюються Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», а для третейського розгляду – Законом України «Про третейські суди». Однак застосування цих нормативно-правових актів досить довгий період часу не оновлювалось, у зв’язку з чим існує велика кількість проблемних питань, які потребують вирішення на законодавчому рівні. Одними з найбільш важливих питань можна вважати те, що в чинному Законі України «Про третейські суди» відсутні норми щодо сприяння арбітражу ad hoc та визначення відповідного компетентного органу у питаннях формування складу третейського суду для арбітражів ad hoc, до якого сторони можуть звертатися у випадку недосягнення згоди стосовно призначення третейських суддів.

З урахуванням зазначеного вище, з метою досягнення і реалізації поставлених задач, врегулювання наявних прогалин, зміцнення довіри українського народу до судової системи, а також залучення інвестицій з-за кордону, в Україні заплановано введення арбітражу ad hoc. Для розробки відповідних законодавчих ініціатив при Міністерстві економічного розвитку й торгівлі України була створена тематична робоча група, яка працює над підготовкою відповідного законопроекту. Очікується, що узгоджений проект буде направлений на розгляд Верховної Ради вже до кінця 2015 р.

Для чого нам арбітраж ad hoc?

Ідею створення арбітражу ad hoc в Україні можна охарактеризувати як досить позитивну тенденцію приведення судової системи до європейських стандартів, адже обираючи саме таку процедуру розгляду справи, яка закордоном вже набула визнання, сторонни мають можливість пристосувати арбітражний процес до нюансів своєї конкретної ситуації, залучити незалежних арбітрів, обрати місце проведення арбітражного розгляду, визначити правила надання доказів, правила процедури та забезпечити прозорість вирішення спору.

Введення арбітражу ad hoc означає можливість сторони передавати свої майбутні суперечки на розгляд арбітражу ad hoc, який, на відміну від постійно діючого в певному місці та за певними правилами арбітражу, створюється сторонами для разового розгляду спору, який між ними виник.

У такому випадку очікуваний сторонами процес вирішення суперечок є більш гнучким і простим, оскільки він не обмежений рамками регламенту арбітражної інституції та не пов’язаний її положеннями, які стосуються витрат чи списку арбітрів, тому вбачається наявність більшої кількості можливостей пристосувати арбітражний процес відповідно до обставин конкретної справи.

Єдиний, але інколи найбільш складний процес для сторін в арбітражі ad hoc – це формування складу арбітражного суду, який буде вести процес і вирішувати всі процесуальні питання, що виникатимуть у межах розгляду справи. Досить поширеними є випадки, коли одна зі сторін, яка не виконує зобов’язання, ухиляється від обрання арбітра. Однак, з метою вирішення такого роду проблем, у міжнародній практиці вже почали застосовувати специфічну форму арбітражу ad hoc, яка отримала назву адміністрованого арбітражу. Ця специфічна форма арбітражу ad hoc, яка характеризується наявністю «адміністративного» зв’язку з організацією, на яку покладено завдання сприяти проведенню арбітражу. До функцій цієї організації належить організація розгляду спорів, надсилання матеріалів і повідомлень, призначення арбітрів у випадку розбіжностей між сторонами, вирішення питання про відведення арбітра, надання необхідних приміщень та ін. Такі функції здійснюються виключно на прохання сторін спору, до того ж, у їх виконанні може бути відмовлено.

Тобто сторони, обираючи арбітражний суд ad hoc, користуються практично необмеженою автономією у виборі процедури вирішення суперечки. Вони мають змогу детально погодити та урегулювати її між собою або можуть узяти за основу регламент якого-небудь наявного інституційного арбітражу. Також сторони можуть домовитися про застосування одного з типових арбітражних регламентів, розроблених у міжнародній (міжурядовій) організаціях, спеціально саме для арбітражу ad hoc.

Існують три арбітражних регламенти, розроблені під егідою ООН, серед яких Арбітражний регламент Економічної комісії ООН для Європи 1966 р., Правила міжнародного комерційного арбітражу Економічної комісії ООН для Азії й Далекого Сходу 1966 р. Та Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ 1976 р., положення якого найчастіше застосовуються сторонами на практиці. Всі вони мають факультативний характер і використовуються лише у випадку, якщо сторони зробили посилання на них у своїй угоді.

Арбітражний суд ad hoc, який створюється для вирішення конкретного спору, припиняє своє існування з виконанням цього завдання, тобто після прийняття у спорі відповідного рішення.

Переваги та недоліки

Міжнародна арбітражна практика, а також високий рівень уваги, який приділяється арбітражу ad hoc арбітражними інституціями та організаціями, в тому числі в частині розроблення та перегляду правил сприяння арбітражу ad hoc, свідчить про значну та вагому роль останнього серед користувачів арбітражу в цілому. Саме тому українським компаніям також необхідно про нього пам’ятати й застосовувати його для вирішення конфліктів.

Як зазначає перший заступник міністра економічного розвитку та торгівлі України: «Арбітраж ad hoc в Україні можна досить швидко запровадити, оскільки він не вимагає великих інвестицій, численного складу арбітрів або регулярних адміністративних витрат. Система ad hoc не потребує наявності массивного суддівського апарату й дає можливість гнучкого залучення арбітрів, яких хочуть обрати сторони. Мова йде про відкриті списки арбітрів, створення номінаційного комітету та застосування зручних міжнародних процедур». На думку фахівця, до такого арбітражу ввійдуть 60-70% іноземців з відповідним досвідом, для того, щоб гарантувати прозорість і справедливість рішень.

Новий арбітраж ad hoc в Україні, як заплановано, буде займатися розглядом міжнародних комерційних спорів. До того ж, арбітрів стануть залучати під кожну конкретну справу. У свої арбітражні застереження сторони зможуть включати посилання на номінаційний комітет та, у разі виникнення спору, той буде призначати їм арбітра для ведення справи.

Враховуючи вищевказане, сама думка створення такого органу в Україні заслуговує схвалення, оскільки залучення до вирішення спорів компетентних іноземних фахівців надалі матиме результат зменшення рівня корупції, дозволить отримувати прозорі та справедливі судові рішення й повернее довіру до країни, насамперед, іноземних інвесторів.

Серед мінусів уведення арбітражу ad hoc в Україні можна виділити те, що нині не зовсім зрозумілим залишається питання, які саме спори будуть розглядатися у новому арбітражі.

Наразі в Україні діє Міжнародний комерційний арбітражний інститут при Торгово-промисловій палаті України, в якому вже розглядаються арбітражні справи. До МКАС за угодою сторін можуть передаватися спори, пов’язані з договірними та іншими цивільно-правовими відносинами, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходиться за кордоном, спори підприємств з іноземними інвестиціями та міжнародних об’єднань і організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а також їх спори з іншими суб’єктами права України.

До компетенції МКАС належать, зокрема, спори, які випливають з відносин торгового характеру, включаючи такі угоди та не обмежуючись ними: купівля-продаж (поставка) товарів, виконання робіт, надання послуг, обмін товарами та/або послугами, перевезення вантажів та пасажирів, торгове представництво й посередництво, оренда (лізинг), науково-технічний обмін, обмін іншими результатами творчої діяльності, будівництво промислових та інших об’єктів, ліцензійні операції, інвестиції, кредитно-розрахункові операції, страхування, спільне підприємництво й інші форми промислової та підприємницької кооперації. МКАС приймає до розгляду також спори, віднесені до його юрисдикції через міжнародні договори.

Також українські компанії не обмежені у праві звертатися до міжнародних арбітражних інститутів при розгляді комерційних спорів, а саме: до Лондонського комерційного арбітражного суду, Міжнародної торгової палати, комерційного арбітражу Американської арбітражної асоціації або до того ж ad hoc. Звичайно, розгляд справ у вказаних інститутах є не дешевим і потребує великих затрат.

Аналізуючи питання введення арбітражу ad hoc в Україні, можна дійти висновку, що процедура вирішення спорів, яку планують ввести, не буде занадто відрізнятися від вже існуючого Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Україи. Основна відмінність, яку законодавець покладає в основу новоствореного органу, буде полягати у формуванні складу арбітрів.

Номінаційний комітет працюватиме за відкритими списками, це, у свою чергу, свідчить про те, що сторони зможуть самостійно призначати своїх арбітрів, а голову або єдиного арбітра призначатиме комісія, зі списків, до яких будуть входити також іноземні спеціалісти.

Однією з можливих функцій, яку буде віднесено до компетенції арбітражу ad hoc є розгляд позовних заяв інвесторів до нашої держави. Зазвичай, спори такого виду розглядаються в інституціональному арбітражі – Міжнародному центрі з урегулювання інвестиційних спорів (ICSID). Як правило, до цього арбітражного інституту звертаються інвестори, що постраждали від невиконання українською стороною взятих на себе зобов’язань. Однак, як і у випадку з вищенаведеними міжнародними арбітражними інститутами, звернення до ICSID є не дешевим.

Можливо, до ідеї введення в Україні арбітражу ad hoc закладено створення альтернативного варіанту ICSID з понесенням сторонами менших затрат, але в результаті отримання справедливого судового рішення. До того ж, такий спосіб вирішення спорів зміцнить довіру інвесторів до вітчизняної судової системи та надасть їм змогу захистити свої права й інтереси у разі їх порушення.

Створення такого виду арбітражу ad hoc в Україні сьогодні може викликати критику, оскільки новий арбітражний інститут може й не полегшити долю інвесторів. Арбітражні рішення в Україні, де переважає примусове виконання рішень, потребують виконавчого документа, який видається українським судом. На жаль, на практиці такі звернення до національних судів перетворюються на перегляд справи по суті, що лише затягує процес виконання цих рішень та призводить до втрати віри інвесторів в Україну. Тому логічним вбачається внесення змін до розробки ефективного механізму швидкого визнання і виконання арбітражних рішень.

Таким чином, основними причинами, через які сторони надають більшу перевагу арбітражу, а не судовому розгляду, є його нейтральність, компетентність, конфіденційність, остаточність, процесуальна гнучкість, можливість обирати мову та місце проведення арбітражу.

У зв’язку з цим введення арбітражу ad hoc в Україні, з можливістю залучення до розгляду справ незалежних, компетентних іноземних фахівців, загалом можна охарактеризувати як досить позитивне нововведення, що зможе зменшити рівень корупції, повернути довіру суспільства та інвесторів щодо захисту їх законних прав і впевненості не тільки у винесенні справедливого судового рішення, а також і в подальшому його виконанні. Керуючись вказаними цілями, насамперед, необхідно приділити увагу підготовці цього законопроекту, з метою узгодження моментів подальшої реалізації, дієвості та реального застосування його положень на практиці. Адже тільки це надасть змогу досягти поставлених завдань та наблизитись до омріяних європейських стандартів судової системи України.

Posted in ПУБЛІКАЦІЇ В ЗМІ