Звернення стягнення шляхом передачі предмету іпотеки у власність

ВСУ у своїх останніх Постановах підтвердив можливість фінансовим установам у судовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності

lawyerpalm

«09» серпня 2017 року судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України надано правовий висновок у справі №6-2213цс16, який полягає у тому, що у разі невиконання боржником взятих на себе зобов’язань кредитор наділений правом задовольнити забезпечену іпотекою вимогу у спосіб, визначений у застереженні до договору іпотеки, а саме шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, у тому числі у судовому порядку.

Останнім часом позиції Верховного Суду щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності за рішенням суду характеризувались своєю неоднозначністю та відсутністю єдиної сталої практики відносно даного питання.

Так, «30» березня 2016 року ВСУ у справі №6-1851цс15 сформував правову позицію, яка фактично позбавила кредиторів можливості реалізувати своє право на судовий захист порушених прав та інтересів із застосуванням вказаного способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Висновки ВСУ обґрунтовувались тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду регулюється статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто шляхом позасудового врегулювання.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Натомість, у Постанові ВСУ від 26.10.2016 року по справі №6-1625цс16, прийнятою за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах зазначено, що хоча суд касаційної інстанції неправильно застосував норми Закону про іпотеку, однак, установивши факт невиконання позичальником грошових зобов’язань за кредитним договором, вірно вирішив спір по суті, захистивши порушені права кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов’язань, забезпечених іпотекою.

Як наслідок вказана невизначеність щодо застосування даного способу захисту за рішенням суду призвела до ухвалення різних за змістом судових рішень як судами загальної так і господарської юрисдикцій під час розгляду даної категорії спорів.

09.08.2017 року Верховний суд України під час розгляду справи №6-2213цс16 дійшов висновку, що ухвалюючи судові рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань, суд не звернув уваги на те, що цей спосіб захисту прав іпотекодержателя є позасудовим і не передбачений як спосіб захисту права шляхом звернення до суду ні статтею 16 ЦК України, ні Законом України «Про іпотеку», ні договором, укладеним між сторонами. Однак, установивши факт невиконання позичальником грошових зобов’язань за договором позики, суд, дійшовши висновку про порушення прав кредитора, захистив його порушені права у спосіб, визначений у застереженні до договору іпотеки.

Таким чином, Верховний Суд України своє правовою позицією захистив права кредитора та вказав на можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності в судовому порядку.

ЮК «ЕЛ АЙ ГРУП» керуючись актуальними правовими позиціями Верховного Суду України сформувала свою судову практику у даній категорії спорів та успішно захистила інтереси свого клієнта у справі №904/8310/15 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі розробленої юристами правової позиції було забезпечено ефективний супровід господарської справи та досягнуто позитивного для клієнта результату.

Як наслідок, Господарським судом Дніпропетровської області було прийнято Рішення від «17» травня 2017 року по справі №904/8310/15, яким в рахунок погашення наявної заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» права власності на предмет іпотеки.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 року по справі №904/8310/15 Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2017 року залишено без змін.

Posted in СУДОВА ПРАКТИКА