ligroup

Необхідність прийняття в Україні спеціального Закону, який би врегулював існуючі проблеми створення, діяльності та припинення акціонерних товариств назріла уже давно.Однак чи насправді врегульовано питання існуючої проблематики навколо болючих і актуальних питань у сфері діяльності акціонерних товариств, а також чи забезпечено захист прав та інтересів міноритарних акціонерів у зв'язку із прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства», можна дослідити з висновків та аналізів, що наводяться нижче.

Найбільш важливими, новими та кричущими положеннями вказаного Закону, які встановлюють окремі наслідки та деякі негативи, що в свою чергу можуть дозволити певні зловживання новітніми законодавчими положеннями, шляхом їх трактування та використання виключно в інтересах існуючих власників (великих акціонерів, що здійснюють поточний контроль над управліннями акціонерних товариств), а також тими нормами, що можуть викликати хвилю корпоративних війн та судових колізій являються такі нововведення як:

- нові умови створення (заснування) акціонерного товариства (Розд. Заснування акціонерного товариства); - впливи кредиторів акціонерного товариства на процедуру зміни його статутного капіталу (Розд. Капітал акціонерного товариства);

- види акцій акціонерного товариства та їх особливості (Розд. Цінні папери акціонерного товариства);

- особливості впливу акціонерів, зокрема мінори тарних акціонерів, на діяльність акціонерного товариства, їх права та обов'язки (Розд. Права та обов'язки акціонерів);

- порядок скликання, особливості проведення і повноваження загальних зборів акціонерного товариства (Розд. Загальні збори акціонерного товариства);

- обмеження повноважень виконавчого органу акціонерного товариства, особливо в частині питань підготовки і проведення загальних зборів (Розд. Загальні збори акціонерного товариства);

- порядок прийняття рішень загальними зборами акціонерного товариства, формування його органів управління (Розд. Загальні збори акціонерного товариства);

- порядок скликання і проведення позачергових загальних зборів акціонерного товариства (Розд. Загальні збори акціонерного товариства);

- порядок формування та визначення повноважень органів управління акціонерного товариства (Розд. Наглядова рада акціонерного товариства; Виконавчий орган акціонерного товариства; Перевірка фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства);

- розширення повноважень наглядової ради акціонерного товариства та підсилення її впливу на діяльність АТ (Розд. Наглядова рада акціонерного товариства);

- нові положення щодо умов і особливостей формування органів управління акціонерного товариства (на прикладі Наглядової ради) - міноритарії знову в стороні (Розд. Наглядова рада акціонерного товариства);

- відсторонення голови колегіального виконавчого органу акціонерного товариства та виконання його обов'язків іншою особою (Розд. Виконавчий орган акціонерного товариства); - значний та контрольний пакети акцій акціонерного товариства (Розд. Придбання значного та контрольного пакета акцій акціонерного товариства);

- особливості обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій - на чому можуть зіграти міноритарії (Розд. Викуп та обов'язків викуп акціонерним товариством розміщених ним цінних паперів);

- інше.

Закон України «Про акціонерні товариства»

1. Загальні положення

2. Заснування акціонерного товариства

3. Капітал акціонерного товариства

4. Цінні папери акціонерного товариства

5. Права та обов'язки акціонерів

6. Дивіденди акціонерного товариства

7. Загальні збори акціонерного товариства

8. Наглядова рада акціонерного товариства

9. Виконавчий орган акціонерного товариства

10. Придбання значного та контрольного пакета акцій акціонерного товариства

11. Викуп та обов'язковий викуп акціонерним товариством розміщених ним цінних паперів

12. Значні правочини та правочини, щодо вчинення яких є заінтересованість

13. Перевірка фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства

14. Зберігання документів акціонерного товариства. Інформація про товариство

15. Виділ та припинення акціонерного товариства

16. Прикінцеві та перехідні положення

17 вересня 2008 року прийнято Закон України «Про акціонерні товариства» (надалі - Закон), якому присвоєно № 514-VI, що набирає чинності 29 квітня 2009 року. Стосовно прийнятого Закону, який набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування (за винятком окремих його статей), наводимо певні аналітичні висновки.

Даний Закон надає та визначає більш ширші процедури (зокрема виокремлює їх) утворення, діяльності, припинення акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів, які до цього моменту обмежувалися тлумаченням таких основних нормативно-правових актів як: Цивільний та Господарський кодексу України, ЗУ «Про господарські товариства», а також ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок».

Загальні положення

Статтею 2 Закону визначено ряд основних термінів, серед яких новітніми та найбільш важливими є такі як - викуп акцій, голосуюча акція, значний правочин, значний пакет акцій, контрольний пакет акцій, контроль, кумулятивне голосування, ліквідаційна вартість привілейованої акції певного класу, обов'язковий викуп акцій, пропорційний викуп акцій, розміщені цінні папери тощо.

Наприклад термін «значний правочин», визначає собою правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Таке визначення як «кумулятивне голосування» встановлює - голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами.

Поняття «повідомлення акціонерам» містить в собі більш ширше тлумачення та спосіб його оформлення і направлення, що повинно передбачати в собі визначену законом та статутом акціонерного товариства інформацію, яка направляється адресату листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Даний Закон, зокрема його ст. 5, встановлює нові типи акціонерних товариств, які поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. При цьому кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Публічне ж акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. В цьому випадку, якщо загальними зборами приватного акціонерного товариства прийнято рішення про здійснення публічного розміщення акцій, до статуту цього товариства вносяться зміни, у т.ч. про зміну типу товариства - з приватного на публічне. Вказана ст. 5 Закону наголошує також на тому, що зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне або навпаки - не є його перетворенням.

Даний Закон передбачає можливість створення акціонерного товариства однією особою, у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства.

Стаття 7 Закону дає тлумачення та встановлює порядок відчуження акцій акціонерного товариства. Так, акціонери публічного акціонерного товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

Акціонери приватного акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них. Крім того, статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено переважне право придбання товариством акцій, що продаються його акціонерами, якщо акціонери не використали своє переважне право на придбання акцій.

Частиною 5 цієї ж ст. 7 Закону визначено строк позовної давності (термін звернення з позовом до суду) для зацікавлених осіб - будь-кого з акціонерів чи самого товариства (якщо статутом товариства передбачено переважне право на придбання товариством акцій) щодо вимоги у судовому порядку переведення на них прав та обов'язків покупця акцій, якщо переважне право на придбання акцій цими особами було порушено - в межах трьох місяців, з моменту, коли акціонер чи товариство дізналися або повинні були дізнатися про таке порушення.

Також, у разі виникнення права звернення стягнення на акції у зв'язку з їх заставою, відчуження таких акцій здійснюється з дотриманням переважного права акціонерів на такі акції.

Заснування акціонерного товариства

Відповідно до умов Закону, що аналізується, для створення акціонерного товариства засновники повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства. У разі заснування акціонерного товариства його акції підлягають розміщенню виключно серед його засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій.

Дана норма доповнює також частину 2 ст. 155 ЦК України, згідно Перехідних положень даного Закону.

Крім того, однією з умов створення акціонерного товариства є - обов'язкова оплата засновниками акціонерного товариства повної номінальної вартості його акцій. При цьому оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися грошовими коштами або майном, майновими і немайновими правами, що мають оцінку, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, та векселів).

Капітал акціонерного товариства

Новим Законом визначено поняття власного капіталу акціонерного товариства (вартість чистих активів), яким є різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами.

Положеннями Закону, зокрема його ст. 14 передбачено, як і раніше, мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства на рівні 1 250 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства. При цьому, даною статтею Закону чітко встановлено зобов'язання для товариства, згідно якого, якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою, ніж розмір статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законом порядку. Якщо ж вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений цим законом, - товариство зобов'язане протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

Вказаною статтею Закону також передбачено можливість створення (якщо це визначено статутом акціонерного товариства) спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Порядок формування та використання такого фонду встановлюється ДКЦПФР.

Крім того, абзацом 2 частини 4 ст. 15 Закону встановлено обмеження відповідно до якого акціонерне товариство не має права приймати рішення про збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу.

Також не допускається збільшення статутного капіталу акціонерного товариства у разі наявності викуплених товариством акцій.

На даний момент, статтею 39 ЗУ «Про господарські товариства» визначено, що зменшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов'язань та відшкодування збитків.

Однак ст. 16 Закону, що аналізується, дещо змінює вказану процедуру, згідно якої після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства виконавчий орган протягом 30 днів повинен письмово повідомити про таке рішення усіх кредиторів, вимоги яких не забезпечені заставою, гарантією чи порукою. В даному випадку конкретизується перелік кредиторів, яким надсилається вказане повідомлення. Кредитор вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені договорами застави чи поруки, протягом 30 днів після надходження йому зазначеного повідомлення може звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення протягом 45 днів, на вибір товариства, одного з таких заходів: забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договору застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань перед кредитором, якщо інше не передбачено договором між товариством та кредитором.

Слід відзначити, що положеннями нового Закону, зокрема його ст. 19 встановлюється дещо інший розмір резервного капіталу, ніж був до цього часу, який формується у розмірі не менше 15% статутного капіталу товариства. Стаття 14 ЗУ «Про господарські товариства» визначала резервний (страховий) фонд на рівні - не менше 25% статутного капіталу. Згідно частини 2 ст. 19 Закону резервний капітал створюється для покриття збитків товариства, а також для збільшення статутного капіталу, виплати дивідендів за привілейованими акціями, погашення заборгованості у разі ліквідації товариства тощо.

Цінні папери акціонерного товариства

Ще одним із нововведень даного закону є види та типи акцій. Згідно частини 2 ст. 20 Закону усі акції товариства є іменними та існують виключно в бездокументарній формі. Положення щодо існування акцій виключно в бездокументарній формі, згідно зазначеного зауваження в Законі, набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону. Згідно нових положень Закону, акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів - простих та привілейованих. Статутом товариства також може бути передбачено розміщення одного чи кількох класів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права.

При цьому, прості акції товариства не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонер ного товариства. Частина ж привілейованих акцій у розмірі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.

Даним законом також передбачено можливість здійснювати товариством розміщення інших цінних паперів, крім акцій, за рішенням наглядової ради, якщо інше не передбачено його статутом. Рішення про розміщення цінних паперів на суму, що перевищує 25% вартості активів товариства, приймається загальними зборами акціонерів.

Згідно ст. 22 Закону, акціонерне товариство здійснює розміщення або продаж кожної акції, яку воно викупило, за ціною, не нижчою за її ринкову вартість (однак в будь-якому випадку не нижче номінальної вартості), що затверджується наглядовою радою, крім випадків, коли розміщення акцій здійснюється під час заснування товариства, його злиття, приєднання, поділу, а також, коли розміщення здійснюється за участю торговця цінними паперами, з яким укладено договір про андерайтинг (у такому разі ціна розміщення може бути меншою за їх ринкову вартість на розмір винагороди цього торговця, що не може перевищувати 10% ринкової вартості таких акцій).

Стаття 23 даного Закону, зокрема її ч. 4 передбачає, що під час розміщення цінних паперів право власності на них виникає у набувача в порядку та строки, що встановлені законодавством про депозитарну систему України. Згідно положень ЗУ «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997 року № 710/97-ВР іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Що ж до права власності на цінні папери на пред'явника, випущені в документарній формі, останнє переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів. У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на пред'явника право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Угоди щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.

Обіг цінних паперів згідно положень нового Закону здійснюється в різні способи, які залежать від типу акціонерного товариства. Так, згідно ст. 24 Закону, публічне акціонерне товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі. Укладення договорів купівлі-продажу акцій публічного акціонерного товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі.

Акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону.

Права та обов'язки акціонерів

Положеннями даного розділу Закону визначено права акціонерів (власників простих та привілейованих акцій).

Згідно абзацу 6 ст. 25 Закону одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

У статуті акціонерного товариства визначається певний обсяг прав, які надаються акціонеру як власнику кожного класу привілейованих акцій, у т.ч. визначаються - розмір і черговість виплати дивідендів; ліквідаційна вартість і черговість виплат у разі ліквідації товариства; випадки та умови конвертації привілейованих акцій цього класу; порядок отримання інформації тощо.

Статутом товариства також передбачається розмір дивідендів, які виплачуються за привілейованими акціями.

Крім того акціонери - власники привілейованих акцій мають право голосу тільки в окремих випадках, по таких питаннях як: припинення товариства, що передбачає конвертацію привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери; внесення змін до статуту товариства, що передбачають обмеження прав акціонерів - власників цього класу привілейованих акцій; внесення змін до статуту товариства, що передбачають розміщення нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, або збільшення обсягу прав акціонерів - власників розміщених класів привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства.

При цьому, одна привілейована акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання. Статутом товариства може передбачатися окремий порядок підрахунку голосів за привілейованими акціями.

Даним розділом Закону також передбачено переважне право акціонерів - власників простих чи привілейованих акцій на придбання розміщуваних товариством акцій. Окрім того встановлюється порядок впровадження даної процедури та її використання, а також наслідки її недотримання.

Закон, що аналізується, передбачає одне із нових та досить цікавих положень, згідно якого (ст. 29 «Обов'язки акціонерів»), статут товариства може передбачати можливість укладення договору між акціонерами, за яким на акціонерів покладаються додаткові обов'язки, у т.ч. обов'язок участі у загальних зборах, і передбачається відповідальність за його недотримання.

Дивіденди акціонерного товариства

На відміну від порядку виплати дивідендів, який існував до цього часу, ст. 30 Закону визначає нові окремі положення, згідно яких виплата дивідендів акціонерам товариства здійснюється в залежності від акцій, власниками яких являються ті чи інші особи. Тому за акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. При цьому товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Виплата дивідендів здійснюється у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. При цьому розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті акціонерного товариства. Крім того, законом передбачено, що у разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

Також товариство не вправі, згідно встановленого обмеження за ст. 31 Закону, виплачувати дивіденди за привілейованими акціями певного класу до виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів.

Загальні збори акціонерного товариства

В ст. 45 ЗУ «Про господарські товариства» передбачена норма, згідно якої загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Положеннями ж ст. 32 нового Закону чітко наголошено, що акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). При цьому до порядку денного річних загальних зборів обов'язково вносяться питання щодо: затвердження річного звіту товариства, розподіл прибутку і збитків товариства, прийняття рішення за наслідками звітів органів управління. Не рідше ніж раз на три роки до порядку денного обов'язково вноситься питання - обрання та припинення повноважень членів наглядової ради.

Згідно ст. 33 Закону до виключної компетенції загальних зборів додатково віднесено такі питання як: прийняття рішення про дроблення або консолідацію акцій, прийняття рішення про форму існування акцій, прийняття рішень з питань порядку проведення загальних зборів, затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління товариства. Крім того таке питання як - утворення і відкликання виконавчого органу товариства не включено в перелік питань, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів, а віднесено до повноважень наглядової ради, про що буде йти далі.

Статтею 43 ЗУ «Про господарські товариства» передбачено порядок скликання загальних зборів акціонерів, відповідно до якого акціонери товариства за 45 днів до проведення зборів повідомлялися про їх скликання та порядок денний у спосіб, який визначений статутом. Окрім того загальне повідомлення публікувалося у місцевій пресі за місцем знаходження акціонерного товариства та в одному з офіційних друкованих видань ВРУ, КМУ чи ДКЦПФР.

Відповідно ж до ст. 35 нового Закону повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів надсилається акціонерам персональне, у строк не пізніше ніж 30 днів до дати їх проведення. Крім того товариство з кількістю акціонерів - власників простих акцій понад 1 000 осіб не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів також публікує в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів. Публічне акціонерне товариство додатково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу. Даною статтею також наголошено на тому, що загальні збори акціонерів проводяться на території України, в межах населеного пункту за місцезнаходженням товариства (крім окремих випадків).

Даним Законом також розширено права акціонерів акціонерного товариства в частині можливості ознайомлення їх з документацією пов'язаною з проведенням загальних зборів та питаннями порядку денного. Порядок ознайомлення акціонерів з вказаною інформацією повинен бути зазначеним в повідомленні про загальні збори. Крім того акціонерне товариство, після надіслання акціонерам повідомлення про загальні збори, не має права вносити зміни до документів, які були надані акціонерам, або з якими вони мали можливість ознайомитися, крім змін до зазначених документів, які сталися у зв'язку із змінами до порядку денного чи у зв'язку з виправленням помилок. У такому разі зміни вносяться не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення загальних зборів.

Порядок денний загальних зборів акціонерного товариства попередньо затверджується наглядовою радою товариства. Цим також підтверджується розширення повноважень наглядової ради та її прямого впливу на управління та діяльність товариства. Статтею 38 Закону передбачено право кожного акціонера не пізніше ніж за 20 днів до проведення загальних зборів вносити пропозиції щодо питань, включених до порядку денного загальних зборів акціонерів. Пропозиції акціонерів (акціонера), які сукупно є власниками 5 або більше відсотків простих акцій, підлягають обов'язковому включенню до порядку денного зборів. Дане положення змінює мінімальну межу величини пакету акцій з 10% до 5%, пропозиції акціонерів - власників якого є обов'язковими для включення в порядок денний загальних зборів.

Вказані положення також обмежують можливості виконавчого органу по здійсненню тих чи інших змін в порядку денному та проведенні ним певних маневрувань з цього приводу, як це доволі часто здійснювалось на практиці до цього часу.

Абзацом 3 частини 7 вказаної ст. 38 Закону відмічено, що оскарження акціонером рішення товариства про відмову у включенні його пропозицій до порядку денного до суду не зупиняє проведення загальних зборів. Таке положення в певній мірі зменшуватиме ризик для товариства щодо блокування зборів за вказаних обставин через рішення судів. При цьому, суд за результатами розгляду справи може постановити рішення про зобов'язання товариства провести загальні збори з питання, у включенні якого до порядку денного було безпідставно відмовлено акціонеру.

Даним розділом Закону, що аналізується, передбачено порядок проведення загальних зборів, який визначає наступні обов'язкові вимоги.

Стаття 40 Закону визначає, що порядок проведення загальних зборів акціонерного товариства встановлюється його статутом, а в разі, якщо він не встановлений статутом, - рішенням загальних зборів. Головує на загальних зборах голова наглядової ради, член наглядової ради чи інша особа, уповноважена наглядовою радою, якщо інше не передбачено статутом. В даному випадку, як і у всіх інших, вбачається, що положення Закону доволі часто нас відсилають до змісту статуту акціонерного товариства, який може містити в собі дещо інші норми ніж передбачені самим Законом (зрозуміло ж прямо не заперечуючи його змісту). Однак в статуті товариства можна буде деталізувати та більш конкретизувати окремі процедури діяльності і управління акціонерним товариством.

Реєстрація акціонерів (їх представників) здійснюється реєстраційною комісією, яка призначається наглядовою радою. Знову ж таки дане положення, як і інші по змісту Закону, свідчить про віднесення до повноважень наглядової ради товариства багатьох питань, які до цього моменту були покладені на виконавчий орган акціонерного товариства. Крім того, цими положеннями фактично унеможливлюється вплив виконавчого органу акціонерного товариства на хід реєстрації акціонерів, що беруть участь у зборах та їх проведенні.

Даним Законом дещо змінено порядок прийняття рішень з окремих питань на загальних зборах акціонерів. Так, наприклад частиною 4 статті 42 Закону визначено, що обраними до складу органу акціонерного товариства вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів серед тих, хто набрав більш як 50% голосів.

Слід зазначити, що згідно ст. 42 ЗУ «Про господарські товариства» рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у ¾ голосів акціонерів, які беруть участь у зборах з питань - зміна статуту товариства та прийняття рішення про припинення товариства. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

В даному ж випадку, положеннями нового Закону розширено перелік питань, рішення по яким приймається більш як ¾ голосів акціонерів від загальної їх кількості. У даному випадку ¾ також повинні обраховуватися від загальної кількості голосів акціонерів, а не від присутніх на зборах. До таких питань зокрема відносяться: внесення змін до статуту товариства; прийняття рішення про анулювання викуплених акцій; прийняття рішень про зміну типу товариства; прийняття рішення про розміщення акцій; прийняття рішення про збільшення чи зменшення статутного капіталу, а також прийняття рішення про виділ і припинення товариства (окрім окремих випадків), ліквідацію товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку та строків ліквідації, порядку розподілу між акціонерами майна, що залишається після задоволення вимог кредиторів, і затвердження ліквідаційного балансу. Статтею 42 Закону також передбачено, що у ході загальних зборів може бути оголошено перерву до наступного дня. Повторна реєстрація акціонерів (їх представників) наступного дня не проводиться. При цьому кількість перерв у ході проведення загальних зборів не може перевищувати трьох.

Стаття 43 Закону чітко встановлює порядок проведення голосування на загальних зборах акціонерів і наголошує на проведенні голосування з використанням бюлетенів. Така норма підсилює доказову базу щодо результатів здійсненого голосування на загальних зборах акціонерів.

Лічильна комісія згідно ст. 44 Закону обирається загальними зборами акціонерного товариства.

Статтею 46 нового Закону передбачено зміст та форму протоколу загальних зборів акціонерів, а також визначено, що протокол зборів, підписаний головою та секретарем загальних зборів, підшивається, скріплюється печаткою товариства та підписом голови виконавчого органу товариства.

Рішення про скликання позачергових загальних зборів акціонерного товариства, за наявності підстав для їх скликання, приймається також наглядовою радою, що передбачено ст. 47 Закону. Позачергові загальні збори акціонерного товариства повинні бути проведені протягом 30 днів з дати подання вимоги про їх скликання. Крім того, якщо інтереси товариства вимагають іншого, наглядова рада вправі прийняти рішення про скликання позачергових загальних зборів акціонерного товариства та здійснити повідомлення акціонерів не пізніше ніж за 15 днів до дати їх проведення, з позбавленням при цьому акціонерів права вносити пропозиції до порядку денного. Таке рішення наглядова рада не може прийняти лише в тому випадку, якщо порядок денний позачергових загальних зборів акціонерного товариства містить питання про обрання членів наглядової ради. Положеннями даної статті Закону передбачено скликання наглядовою радою позачергових загальних зборів акціонерного товариства також на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства. Така норма була передбачена й до цього часу положеннями ЗУ «Про господарські товариства», тому залишається незмінною в даному випадку.

Частина 7 вказаної статті Закону передбачає обов'язок особи, яка веде облік прав власності на акції товариства, протягом п'яти робочих днів надати інформацію про перелік власників акцій товариства, а також іншу інформацію, необхідну для організації проведення позачергових загальних зборів акціонерного товариства, за запитом наглядової ради товариства.

Стаття 48 Закону встановлює порядок прийняття рішень загальних зборів акціонерного товариства шляхом опитування. Такий порядок може застосовуватися виключно в акціонерному товаристві з кількістю акціонерів не більше 25 осіб.

Стаття 50 нового Закону встановлює термін - в три місяці, на протязі якого акціонер, законні права якого порушені може звернутися до суду з оскарженням рішень загальних зборів акціонерного товариства.

Крім того, акціонер може оскаржити рішення загальних зборів з питань обов'язкового викупу акціонерним товариством (за визначених обставин) у нього голосуючих акцій, виключно після отримання письмової відмови в реалізації права вимагати здійснення обов'язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій або в разі неотримання такої відповіді протягом 30 днів від дати її направлення на адресу товариства.

Наглядова рада акціонерного товариства Частиною 3 ст. 46 ЗУ «Про господарські товариства» передбачена пряма вказівка щодо обов'язкового створення наглядової ради в акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів.

Новим Законом, зокрема його ст. 51 дещо змінено вказану норму, згідно якої в акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради є обов'язковим. У товаристві з кількістю акціонерів - власників простих акцій 9 осіб і менше у разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами.

В цьому разі повноваження наглядової ради, передбачені даним Законом щодо підготовки та проведення загальних зборів здійснюється виконавчим органом.

Стаття 52 Закону, що аналізується, передбачає повноваження наглядової ради акціонерного товариства, а також визначає перелік питань, які віднесені до виключної компетенції наглядової ради.

Одними з найголовніших являються такі як:

- підготовка порядку денного загальних зборів, прийняття рішення про дату їх проведення та про включення пропозицій до порядку денного, крім скликання акціонерами позачергових загальних зборів;

- прийняття рішення про проведення чергових та позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів або за пропозицією виконавчого органу;

- прийняття рішень про анулювання акцій чи продаж раніше викуплених товариством акцій;

- прийняття рішень про розміщення товариством та викуп інших цінних паперів, крім акцій;

- затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених цим законом;

- обрання та відкликання повноважень голови і членів виконавчого органу;

- прийняття рішення про відсторонення голови виконавчого органу від виконання його повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу;

- обрання та припинення повноважень голови і членів інших органів товариства;

- обрання реєстраційної комісії;

- визначення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строків виплати;

- визначення дати складення переліку акціонерів, які мають бути повідомлені про проведення загальних зборів та мають право на участь в них;

- вирішення питань про участь товариства в промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях, про заснування інших юридичних осіб;

- вирішення окремих питань, пов'язаних із злиттям, приєднанням, поділом, виділом чи перетворенням товариства;

- прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна чи послуг, що є предметом такого правочину становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства;

- прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним;

- прийняття рішення про обрання (заміну) реєстратора власників іменних цінних паперів товариства або депозитарія цінних паперів та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг;

- надсилання пропозицій акціонерам про придбання особою (особами, що діють спільно) значного пакету акцій тощо.Зазначене свідчить, що положеннями нового Закону доволі об'ємно розширено повноваження наглядової ради акціонерного товариства та збільшено її вплив на діяльність товариства, в т.ч. підсилено контроль над виконавчим органом та отримано ряд повноважень останнього, що були закріплені за ним до цього часу.

Це також випливає з норм та положень частини 3 ст. 8 Закону, згідно якої наглядова рада акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчі збори) затверджує ринкову вартість майна (цінних паперів).

Прикладом цього можуть виступати такі фактори, за яких, при здійсненні господарської діяльності, зокрема необхідності одержання товариством певних кредитних коштів, під визначене наявне у нього майнове забезпечення, окрім рішення виконавчого органу, обов'язковим буде отримання рішення наглядової ради, в т.ч. по затвердженні проведеної оцінки предмету застави чи іпотеки, якщо її вартість не буде погоджена сторонами самого договору застави чи іпотеки.

Зазначені обставини, що випливають з положень Закону, який аналізується, сприятимуть налагодженню та виробленню одностайної управлінської політики акціонерних товариств між його учасниками - акціонерами, та в свою чергу суттєво ускладнять взаємовідносини органів управління акціонерних товариств, між якими не буде вибудовано одностайної політики управління (в тих випадках, де не буде досягатися компроміс між фактичними акціонерами).

Частиною 2 ст. 53 Закону передбачено, що акціонер може мати необмежену кількість представників у наглядовій раді. Загальні збори товариства можуть встановити залежність членства у наглядовій раді від кількості акцій, якими володіє акціонер.

Дане положення більш конкретизує право акціонера формувати склад наглядової ради навіть з декількох своїх представників, що на даний момент заперечувалося ДКЦПФР в окремих її роз'ясненнях та наказах, відповідно до яких в склад наглядової ради та ревізійної комісії товариства могли входити від кожного акціонера виключно по одному представнику, в тому ж випадку, якщо від акціонера - юридичної особи до складу вказаних виборних органів входило декілька осіб, їхня участь в цьому органі оцінювалася як один голос. Хоча на практиці це не завжди виконувалося та застосовувалося при прийнятті тих чи інших протокольних рішень. Обрання членів наглядової ради публічного товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування.

Обрання членів наглядової ради приватного товариства здійснюється за принципом пропорційності представництва у її складі представників акціонерів відповідно до кількості належних акціонерам голосуючих акцій або шляхом кумулятивного голосування. Конкретний спосіб обрання членів наглядової ради приватного товариства визначається його статутом.

Вищевказані норми Закону, зокрема ті, які визначають прийняття рішень, шляхом здійснення кумулятивного голосування, свідчать про направлення їх на підсилення та гарантування прав міноритарних акціонерів в частині їхньої участі в формуванні складу органів управління акціонерного товариства (склад ревізійної комісії формується також шляхом кумулятивного голосування).

Це доцільно розглянути на прикладі формування складу наглядової ради з числа 7 осіб, з розподілом голосів акціонерів 60 на 40. В такому випадку повинно застосовуватися закріплене право пропорційного представництва акціонерів (чи уповноважених ними осіб) в органах управління товариства, що мало би формувати розподіл приблизно 4 особи на 3 особи.

Однак інша норма Закону, а саме його частина 4 ст. 42, свідчить про протилежне, і нівелює на перший погляд встановлені гарантійні норми, так як відповідно до її змісту обраними до складу органу акціонерного товариства вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів серед тих, хто набрав більш як 50 відсотків голосів. Це свідчить про те, що обрання складу органів управління акціонерного товариства, в даному випадку наглядової ради, шляхом застосування кумулятивного голосування здійснюється в два етапи. Першим етапом є визначення кандидатів в той чи інший орган товариства, які повинні набрати більш як 50 відсотків голосів. Тому на даному етапі визначення потенційних кандидатів до складу наглядової ради забезпечуватиме однозначно домінуючий акціонер, який володітиме пакетом акцій 50 і більше відсотків. Інші ж акціонери з меншими пакетами акцій фактично не зможуть впливати на даний процес, і їм не залишатиметься вибору як підтримати даних кандидатів або голосувати проти них.

Використовуючи наведений вище приклад, складаються обставини за яких голосів домінуючого акціонера вистачить для обрання його 4 осіб, а голосів меншого пакету вистачить для заперечення (голосування проти) інших 3 осіб. В кінцевому результаті склад наглядової ради буде сформовано частково в кількості 4 осіб. Однак Законом не передбачено наслідків по вказаній ситуації, а тому наглядова рада вважатиметься дієвою, так як наявний її склад забезпечуватиме необхідний кворум для проведення засідань та прийняття рішень.

З другого ж боку, в даному випадку може бути застосована аналогія іншої норми Закону, а саме частини 7 його ст. 53, згідно якої якщо кількість членів наглядової ради становить менше половини її кількісного складу (в нашому випадку не повністю сформовано склад при його утворенні), товариство протягом трьох місяців має скликати позачергові загальні збори для обрання решти членів наглядової ради, а в разі обрання членів наглядової ради шляхом кумулятивного голосування - для обрання всього складу наглядової ради.

В кінцевому ж результаті найбільш правильне застосування наведених норм і положень буде сформовано на практиці їх використання, а також при формуванні судової практики з цих питань.

Голова наглядової ради акціонерного товариства, згідно ст. 54 Закону, обирається членами наглядової ради з їх числа простою більшістю голосів від кількісного складу наглядової ради. Наглядова рада має право в будь-який час переобрати голову наглядової ради.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що голова наглядової ради відкриває загальні збори та організовує обрання секретаря загальних зборів.

Стаття 56 нового Закону передбачає можливість утворення наглядовою радою постійні чи тимчасові комітети для вивчення та підготовки питань, що віднесені до компетенції наглядової ради. Частина 4 названої статті також передбачає можливість обрання наглядовою радою акціонерного товариства корпоративного секретаря, який відповідає за взаємодію акціонерного товариства з акціонерами та/або інвесторами. Вказана посада є новою в контексті нормативно-правових актів, що регулюють діяльність акціонерних товариств.

Виконавчий орган акціонерного товариства

Згідно положень даного розділу Закону виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним або одноосібним. Відповідно до ст. 59 Закону голова колегіального виконавчого органу обирається наглядовою радою. Однак, у разі неможливості виконання головою колегіального виконавчого органу своїх повноважень за рішенням цього органу його повноваження здійснює один із членів виконавчого колегіального органу, якщо інше не передбачено статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства. Дана норма не повинна поширюватися на ті випадки, що уже зазначалися вище, а саме - коли наглядова рада самостійно вправі відсторонити голову виконавчого органу та призначити тимчасово виконуючого обов'язки.

Слід зазначити, що згідно ст. 52 даного Закону до виключної компетенції наглядової ради віднесено питання - обрання та відкликання повноважень голови та членів виконавчого органу акціонерного товариства. Однак ст. 61 цього ж Закону вказує на те, що питання припинення повноважень голови та членів колегіального виконавчого органу може бути віднесено статутом на вирішення загальним зборам акціонерного товариства. При цьому підстави припинення повноважень голови та члена виконавчого органу встановлюються законодавством, статутом та договором з ним.

Частина 2 ст. 61 Закону, що аналізується, встановлює досить вагому норму, яка може бути доволі практичною в її застосуванні та полягає в наступному. У разі, якщо відповідно до статуту товариства обрання та припинення повноважень голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) віднесено до компетенції загальних зборів, наглядова рада має право відсторонити від виконання повноважень голову колегіального виконавчого органу (особу, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), дії або бездіяльність якого порушують права акціонерів чи самого товариства, до вирішення загальними зборами питання про припинення його повноважень. До вирішення вказаного питання загальними зборами, наглядова рада зобов'язана призначити особу, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови колегіального виконавчого органу (чи одноосібного керівника), та скликати позачергові загальні збори.

В такому випадку наглядова рада зобов'язана протягом 10 днів з моменту ухвалення відповідного рішення оголосити про скликання загальних зборів товариства, у порядку денному яких має бути питання про переобрання голови виконавчого органу товариства.

Придбання значного та контрольного пакета акцій акціонерного товариства

Відповідно до положень ст. 64 Закону особа (особи, що діють спільно), яка має намір придбати акції, що з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, становитимуть 10 і більше відсотків простих акцій товариства (значний пакет акцій), зобов'язана не пізніше ніж за 30 днів до дати придбання значного пакета акцій подати товариству письмове повідомлення про свій намір та оприлюднити його. Таке оприлюднення здійснюється шляхом подання інформації ДКЦПФР, кожній біржі, на якій товариство пройшло процедуру лістингу, та опублікування в офіційному друкованому органі.

Статтею 65 Закону визначено, що особа (особи, що діють спільно), яка придбала 50 і більше відсотків простих акцій товариства (контрольний пакет акцій), протягом 20 днів з дати придбання контрольного пакета акцій зобов'язана запропонувати всім акціонерам придбати у них прості акції товариства, крім випадків придбання контрольного пакета у процесі приватизації.

При цьому ціна придбання акцій не може бути меншою за ринкову ціну, яка затверджується наглядовою радою товариства.

В даному випадку слід відмітити, що зазначені норми все ж таки можна обійти шляхом розпорошення власником чи потенційним покупцем необхідного пакету акцій між його підконтрольними особами.

Викуп та обов'язковий викуп акціонерним товариством розміщених ним цінних паперів

Даний розділ є новим та доволі важливим у сфері регулювання діяльності та управління акціонерних товариств. Так, ст. 66 нового Закону передбачає, що акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів викупити в акціонерів акції за згодою власників цих акцій. В даному випадку встановлений строк викупу включає строк приймання письмових пропозицій акціонерів про продаж акцій та строк сплати їх вартості. При цьому письмова пропозиція акціонера про продаж акцій товариству є безвідкличною. Ціна викупу акцій не може бути меншою за їх ринкову вартість, а оплата здійснюється виключно у грошовій формі. Товариство зобов'язане придбавати акції у кожного акціонера, який приймає (акцептує) пропозицію (оферту) про викуп акцій, за ціною, вказаною в рішенні загальних зборів.

Стаття 67 даного Закону встановлює певні обмеження, за яких не допускається викуп акціонерним товариством акцій, одним з яких є: акціонерне товариство не має права приймати рішення, що передбачає викуп акцій товариства без їх анулювання, якщо після викупу частка акцій товариства, що перебувають в обігу, стане меншою ніж 80 відсотків статутного капіталу.

Статтею 68 вказаного Закону передбачено суттєву новелу нормативного регулювання щодо управління та діяльності акціонерних товариств, а саме - обов'язковий викуп акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів.

Кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття рішення про: злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ товариства, зміну його типу з публічного на приватне; вчинення товариством значного правочину; зміну розміру статутного капіталу. Кожний акціонер - власник привілейованих акцій має право вимагати здійснення обов'язкового викупу товариством належних йому привілейованих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: внесення змін до статуту товариства, якими передбачається розміщення нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат під час ліквідації акціонерного товариства; розширення обсягу прав акціонерів - власників розміщених класів привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат під час ліквідації акціонерного товариства.

Акціонерне товариство у випадках, що наведені вище, зобов'язане викупити належні акціонерові акції.

В даному випадку слід наголосити також на тому, що норми ст. 69 Закону визначають, що ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Порядок визначення ринкової вартості майна товариства (чи акцій) наводився вище. Частина 3 названої статті чітко встановлює, що протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов'язковий викуп акцій товариство здійснює сплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов'язкового викупу акцій, що належать акціонеру.

Порядок визначення ринкової вартості майна передбачений статтею 8 даного Закону, яка встановлює визначення такої вартості відповідно до вимог цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Відповідно до частини 2 вказаної статті рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (а в процесі його створення - установчими зборами).

Даною статтею визначено також порядок визначення ринкової вартості для емісійних цінних паперів, як тих, що не перебувають в обігу на фондових біржах, так і тих, що перебувають. Наглядова рада акціонерного товариства (а в процесі його створення - установчі збори) затверджує ринкову вартість майна (цінних паперів).

Однак положення про затвердження наглядовою радою ринкової вартості цінних паперів в даному випадку може розглядатися як таке, що не застосовується під час застосування права акціонерів на обов'язковий викуп товариством належних їм акцій, так як дані акції не є власністю товариства, а власністю - акціонерів.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-ІІІ оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Відповідно до положень цього ж Закону № 2658-ІІІ цінні папери відносяться до майна, яке може оцінюватися суб'єктом господарювання, як суб'єктом оціночної діяльності. Таким суб'єктом можуть бути - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності. Суб'єкти оціночної діяльності можуть здійснювати незалежну оцінку на підставі договірних відносин із замовником.

Тому, це свідчить про те, що будь-який акціонер може звернутися до такого суб'єкта оціночної діяльності (з необмеженого кола допустимих осіб) за одержанням звіту про оцінку майна, який може бути використаним в майбутньому під час звернення вимоги міноритарного акціонера щодо викупу його акцій за підтвердженою (оціночною) вартістю. Така вимога є зобов'язуючою і може мати наслідком виконання вказаних вимог також в судовому порядку.

Це свідчить про те, що вимоги акціонерів щодо викупу товариством акцій можуть формуватися на основі проведених незалежних оцінок, які не завжди можуть бути визнаними самим товариством, а це може стати предметом судових спорів та заробляння коштів для тих, хто здійснюватиме та ініціюватиме таку оцінку, а також може викликати певний ажіотаж по придбанню пакетів акцій міноритарних акціонерів.

Викладене свідчить також про існуючі певні ризики та зловживання з боку третіх осіб, які можуть через міноритарних акціонерів (за погодженням з ними) чи шляхом викупу у них їхніх акцій, проводити вищевказані оцінки наявних пакетів збільшуючи їх реальну вартість на основі здійснених незалежних оцінок, після чого пред'являти вимоги до акціонерного товариства щодо викупу цих акцій за ціною, яка визначатиметься останніми. Невиконання вказаних вимог, знову ж таки породжуватиме ті чи інші майнові вимоги (в т.ч. й примусового характеру).

Щоби запобігти викладеним ризикам товариству доцільно, в разі виникнення таких ситуацій, проводити з свого боку незалежну оцінку пакетів акцій, які можуть стати предметом вимоги обов'язкового викупу, з обов'язковим затвердженням даної оцінки наглядовою радою (дані заходи слугуватимуть також доказовою базою в судових спорах, пов'язаних з даними питаннями).

Що ж до вимог по викупу акцій публічного акціонерного товариства, акції можуть оцінюватися за рахунок пройденого лістингу на фондовій біржі, що зменшує вагомість та обгрунтованість ризиків, які описані вище.

Значні правочини та правочини, щодо вчинення яких є заінтересованість

Стаття 70 Закону, що аналізується, дає тлумачення поняттю - значний правочин. Відповідно до положень вказаної статті рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. При цьому, у разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Якщо ж ринкова вартість майна або послуг по значному правочину перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів акціонерного товариства, рішення про його вчинення приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах. Однак, якщо ж ринкова вартість майна чи послуг, що є предметом значного правочину становить 50 і більше відсотків вартості активів акціонерного товариства, рішення про вчинення значного правочину приймається трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості.

Це свідчить про конкретизацію та доповнення уже встановлених обмежень щодо реалізації майна товариства, передбачених ст. 98 ЦК України, згідно ч. 2 якої рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства приймаються не менш як у ¾ голосів, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 71 Закону дає визначення правочину, щодо якого є заінтересованість, а також встановлює окремі властивості їх укладення та виконання.

Перевірка фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства

Даний розділ Закону, зокрема його ст. 73 передбачає склад та порядок формування ревізійної комісії акціонерного товариства. Для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства загальні збори обирають ревізійну комісію (ревізора). Відповідно до норм вказаної статті члени ревізійної комісії обираються виключно шляхом кумулятивного голосування з числа фізичних осіб, які мають цивільну дієздатність. Голова ревізійної комісії обирається членами ревізійної комісії з їх числа простою більшістю голосів від кількісного складу ревізійної комісії, якщо інше не передбачено статутом або положенням про ревізійну комісію акціонерного товариства.

Строк повноважень членів ревізійної комісії (ревізора) встановлюється на період до дати проведення чергових річних загальних зборів , якщо статутом товариства, або положенням про ревізійну комісію, або рішенням загальних зборів акціонерного товариства не передбачено інший строк повноважень, але не більше ніж на 5 років.

Згідно ч. 5 ст. 75 цього Закону аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства також має бути проведена на вимогу акціонера (акціонерів), який є власником (власниками) більше ніж 10 відсотків акцій товариства. В цьому випадку виконавчий орган товариства зобов'язаний надати завірені копії всіх документів за вимогою аудитора протягом п'яти днів з дати отримання відповідного його запиту. Вказана норма є зобов'язуючою. І хоча даним

Законом не передбачено відповідальність за ненадання вказаної інформації, однак таке невиконання може стати предметом судового позову з подальшим його вирішенням в примусовому порядку.

Даним розділом Закону окрім проведення перевірки фінансово-господарської діяльності товариства та аудиту, також передбачено проведення спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства. Така перевірка здійснюється за рахунок товариства ревізійною комісією, а в разі її відсутності - аудитором. Дана перевірка проводиться за ініціативою ревізійної комісії (ревізора), рішенням загальних зборів акціонерів, наглядової ради, виконавчого органу або на вимогу акціонерів (акціонера), які на момент подання вимоги сукупно є власниками не менше ніж 10 відсотків простих акцій товариства.

Зберігання документів акціонерного товариства. Інформація про товариство

Даний розділ Закону передбачає деякі обов'язкові нормативи, що також є новими в переліку нормативно-правових актів, які регулюють діяльність акціонерних товариств.

Стаття 77 Закону встановлює чіткий перелік документів акціонерного товариства, які підлягають обов'язковому зберіганню протягом всього терміну діяльності товариства, за винятком документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.

Стаття 78 цього Закону встановлює порядок надання акціонерним товариством інформації на вимогу акціонерів чи будь-яких інших уповноважених на її отримання осіб. Дана стаття Закону також передбачає, що публічне акціонерне товариство зобов'язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій розміщується інформація, яка повинна оприлюднюватися згідно вимог чинного законодавства.

Крім того частиною 4 даної статті визначено, що на вимогу акціонера або ДКЦПФР акціонерне товариство надає перелік афілійованих осіб та відомості про належні їм акції товариства.

Виділ та припинення акціонерного товариства

Даний розділ Закону передбачає порядок та умови прийняття рішень, а також їх виконання щодо виділу та припинення акціонерного товариства, задоволення вимог кредиторів, заявлених до товариства тощо.

Згідно ст. 80 Закону злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів влади.

Іншими положеннями цього розділу Закону на наглядову раду покладені обов'язки фактично по всім процедурним питанням з виділу чи припиненню акціонерного товариства, які чітко прописані в статтях даного розділу.

Статтею 20 ЗУ «Про господарські товариства» передбачено, що з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства. В нашому Законі, що аналізується, частина 4 ст. 88 конкретизує дане положення, згідно якого з моменту обрання ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження наглядової ради та виконавчого органу акціонерного товариства.

Статтею 89 даного Закону також визначено черговість задоволення платоспроможною юридичною особою (акціонерним товариством) вимог кредиторів, що в певній мірі відрізняється від черговості задоволення вимог кредиторів визначеної ст. 112 ЦК України.

Прикінцеві та перехідні положення

Дані положення Закону, окрім уже вищезгаданої норми щодо набрання ним чинності через 6 місяців з моменту опублікування, передбачають також наступні зміни в законодавстві - через 2 роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1 - 49 Закону України «Про господарські товариства». Окрім того Законом, що аналізується, внесено зміни в ряд нормативно-правових актів, а саме: Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», ЗУ «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», а також ЗУ «Про управління об'єктами державної власності».

Частиною 5 даного розділу Закону встановлено термін для приведення у відповідність статутів та інших внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання ним чинності.

З наведеного вище випливає, що даним Законом запроваджено ряд нових положень, які встановлюють чіткий та більш удосконалений і деталізований порядок створення, діяльності, припинення та виділу акціонерних товариств, визначають їх правовий статус, розширюють і гарантують права та обов'язки акціонерів, забезпечуючи цим самим більш досконалі та ґрунтовні методи корпоративного управління, а також в окремих випадках певні підсилення правового захисту законних прав та інтересів акціонерів - міноритаріїв тощо.